Монополія

«Монополія» — настільна гра в жанрі економічної стратегії для двох і більше осіб. Отримала велику популярність в XX столітті в багатьох країнах світу, включаючи СРСР. Мета гри — раціонально використовуючи стартовий капітал домогтися банкрутства інших гравців. Фактично «Монополія» представляє собою ігрове поле, що складається з квадратів, які проходять по колу всі гравці по черзі. Квадрати поділяються на активи ( підприємство, цінна річ) і події. Коли гравцеві випадає черга ходити, то кидком кубика він визначає, яка кількість кроків він повинен здійснити на ігровому полі за цей хід (кожен крок відповідає одному очку на кубику і одному квадрату на ігровому полі). В даний час є численні комп'ютерні відтворення «Монополії», а також варіації для ігрових консолей і стільникових телефонів.

У 1934 році в розпал Великої депресії Чарльз Дерроу (англ. Charles B. Darrow) з Германтаун, штат Пенсільванія, показав представникам компанії Паркер Бразерс (англ. Parker Brothers ) проект гри Монополія. Проект був відхилений через «52 помилок в дизайні», але це не зупинило безробітного Чарльза, який вирішив випустити гру своїми силами. За допомогою друга Чарльз Дерроу виготовив і продав 5000 саморобних копій «Монополії» в універмазі Філадельфії. Через деякий час він вже не міг справлятися із збільшеним попитом, і вирішив знову звернутися до представників Паркер Бразерс. Монополія увійшла в історію - вже в 1935 році вона стала найбільш продаваною грою в Америці. На сьогоднішній день число грали в Монополію перевалило за півмільярда чоловік. У світі проводяться комерційні змагання (в тому числі світові чемпіонати) по грі Монополія з істотними призовими фондами.

Ставши на поле з активом, гравець може придбати його, якщо він вільний, а якщо він належить іншому гравцеві, то гравець зобов'язаний заплатити за відвідування даного поля за встановленим правилами прейскурантом. При відвідуванні поля з подіями гравець отримує вказівку слідувати випав йому події, наприклад: отримати додаткові кошти з Банку ( Банк — це ще один гравець (незацікавлений)), який взаємодіє з гравцями — людьми за допомогою подій, що відбуваються в грі), віддати частину своїх коштів банку, пересунутися на інше поле, віддати частину своїх коштів іншим гравцям, пропустити свій наступний хід, отримати додатковий хід та інші.

У грі активи належать до різних галузей (можливо вулицями залежно від різновиду гри), в одній галузі може бути від двох до чотирьох підприємств (активів). На ігровому полі підприємства однієї галузі, як правило, розташовані поруч і позначаються одним кольором, також у них схожі економічні характеристики ( ціна, отримуваний дохід). Гравець, що володіє всіма активами одного типу стає монополістом, що збільшує його дохід, тому стратегією гри є придбання карток одного типу для монополізації галузі. Різні галузі приносять різний економічний ефект своєму власнику, тому в різні етапи гри слід колекціонувати різні картки (картка свідчить про право власності на конкретний актив): на початку найбільш дешеві, а до кінця гри придбавати або змінюватися на більш дорогі. Активи з монополією можуть бути додатково «покращені» за гроші, що збільшує вартість попадання фішки противника на полі. Можливостей для прийняття рішення гравцем досить багато, тому виграшною стратегією служить уміле комбінування існуючих можливостей з оглядкою на кінцевий запас грошових коштів та кількість граючих.

Коротко про азартні ігри

Історія не зберегла відомості про те, де і коли виникли перші азартні ігри, причому слово азарт – арабського походження, і перекладається як гральні кубики. Відомо лише, що першими з’явилися кубики, які згодом почали називати ” бабками “. Правила стародавньої гри не збереглися, але те, що кости були досить популярною грою, є незаперечним фактом, і підтвердженням тому археологічні відкриття, які зробили сучасні вчені.

Азартні ігри були скрізь і завжди. Багато переказів говорять про те, що в античному світі, предки греків та італійців, грали в кості на серйозному рівні. А в Стародавньому Римі багато з імператорів були затятими ігроманами, причому власному народу дозволяли грати тільки по дуже великим святам. Грали на всіх континентах: в Азії та Північній Америці, Європі та Африці, але це було тільки зародження цивілізації, тому і ставки робилися варварські. Це зараз купив фішки за гроші, програв і пішов додому, а тоді в якості ставок використовувалося все, що під руку потрапить, причому не тільки майно, а й живих людей. Гравець міг у якості ставки використовувати власну дружину, дітей, сестру, рабів, а в деяких випадках і власні частини тіла, хоча пересадку органів тоді ще й не робили.

Сучасні інформаційні технологи дозволяють грати у величезну кількість азартних ігор, не виходячи з власного будинку або офісу, завдяки комп’ютерній техніці та Глобальної мережі Інтернет. Тому якщо ви не бажаєте витрачати гроші на азарт, на сайті gambledor.com ви зможете зіграти безкоштовні азартні ігри в ознайомчому режимі.

У Середні століття брати єзуїти, представники інквізиції і королівські особи безуспішно боролися з азартними іграми, як з втіленням гріха, тільки от результатів не було. Мало того, в монастирях ченці винаходили нові азартні ігри.

А далі, більше. Технічний прогрес і нестримність творчої думки привели до створення рулетки. Причому, хто є творцем колеса фортуни, залишається загадкою. Версій достатньо багато. Ясно лише одне – рулетка є в кожному казино, і нехай той же блек -джек більш популярна для клієнтів гра, але рулетка залишається королевою балу, і нерозривно пов’язана з гральними закладами. Перші казино з’явилися не в Лас -Вегасі, в той час там жили індіанці, в князівстві Монако. Через деякий час були винайдені ігрові автомати.

А ось гральні карти, і відповідно карткові ігри, беруть свій початок з стародавнього Китаю. Правда, давньоіндійські карти були більш оригінальні. Колода складалася з дев’яносто шести карт, круглої форми і мала не чотири, як у сучасних карт, а вісім мастей. Та й самі карткові ігри були схожі більше на шахи. У дурня такою колодою зіграти було б досить складно.

Карти досить довго подорожували по Земній Кулі, поки не вирішили відвідати Європу. Італійські вчені стверджують, що карти з’явилися вперше на Європейському континенті саме на Апеннінському півострові, а сталося це знаменна подія в чотирнадцятому столітті. Грали пращури італійців у той час не в покер, а в тарок.